Ведмежа цибуля (чорніма) у соняшниковій олії 5 кг/паковання

Черемша, або Лук ведмежий, або Короткий часник, або Колба (лат. Állium ursínum) — багаторічний трав'янисте рослина, вид роду Лук (Allium) сімейства Лукові (Alliaceae).

Видовий епітет лат. ursinum походить від лат. ursus — «ведмідь». Це збереглося й у російській назві. У Німеччині чоремша відома під назвою ним. Bärlauch — ведмежа зелена цибуля. Оскільки чоремша є одним із найбільш ранніх джерел вітамінів у лісі (їїї збирають у квітні — має), що пропав після зимової сплячки ведмідь ласується травою і швидко відновлює свої сили.

Листя використовують у їжу в сирому та маринованому вигляді, у гарячих стравах, у хлібі і пирогах.

Листя, стебла та цибулини мають сильний часниковий запах завдяки вмісту глікозиду аліїну и ефірної олії. Ефірна олія черешні така їдка, що жодна рослина не може в'янути поблизу неї.В рослині багато аскорбінової кислоти (У листі до 0,73, у цибулинах — до 0,10 %). Чим вища в горах росте череша, тим більший вміст вітаміну C у рослині. До складу ефірної олії входять вінілсульфід, тіоли и альдегід не встановленої будови. Крім того, у всіх частинах рослини є білок, фруктоза, мінеральні солі, фітонциди, лізоцим, каротин.

Застосування в кулінарії

У їжу вживають стебла, листя й цибулину рослини. Листя череші зазвичай збирають навесні, до цвітіння. На смак листя череші схоже на зелень чеснока и лука, вони багаті вітаміном С. Зібрану траву використовують у свіжому вигляді як пряність у салати, супи, овочі, як начинку для пирогів. Траву квасят, соят і маринують; сушити її не рекомендується, оскільки в такому стані чоремша втрачає частину своїх цінних якостей.

На Кавказе переважно чоремшу використовують у гарячих стравах, а сирі цибулини, які збирають також до цвітіння, їдять із хлібом і сіллю. У Німеччині з чоремшою також попекуть хліб

Застосування в медицині

Ведмежий лук підвищує апетит, збільшує секрецію травних залоз, підсилює моторну функцію кишечника. Крім того, рослина має бактерицидним, фунгіцидним ипротицинготною дією.

Черемша — стародавня лікарська рослина, відоме ще германцям, кельтам и римлянам^[11]. Під час розкопок досліджень у поселеннях епохи неоліту в предгории Альп, нерідко знаходили сліди череми, що передбачає її використання ще 5 000 років тому.

Черемша має протиглисту й антимікробну дію (завдяки високому вмісту фітонцидів). Рекомендується вживати її у разі цинге и атеросклерозу, у народній медицині використовуються тисячоліттями, зокрема під час лихоманки, як протиглистовий і антимікробний засіб, у разі різних кишкових інфекційних захворювань. В Давньому Римі и в середньовічні чоремша вважалася гарним засобом для очищення шлунка та крові.

 У старовинних медичних трактатах черемша описані як надійний запобіжний засіб під час епідемій чуми, холери та інших інфекційних хвороб. Настієм із черемші лікуються під час лихоманки, кашлю, бронхіту, ревматизму та радикуліту. Його можна приймати всередину, натиратися або робити примочки.

З давніх-давен ведмежий лук був відомий як протисклеротичний засіб, здатний «підтримувати мужність». Чорниця перешкоджає накопиченню холестерину в крові, стимулює серцеву діяльність, знижує кров'яний тиск і сприяє нормалізації обміну речовин