Шипшина порошок 0,5 кг/паковання

Шиповник є прекрасним лікарським засобом — передусім завдяки вмісту в ньому великої кількості аскорбінової кислоти (вітаміну С) у кількості щонайменше дві десяті 1%. Також до його складу входять і такі корисні речовини, як-от цукру, вітамін Р і К і різні органічні речовини.

Зазвичай використовують свіжі або висушені ягоди шипшини, останні часто застосовують для приготування настоїв, соків, відварів, чаю й багато чого іншого. Приготований із шипшини чай має безліч корисних властивостей: насамперед він допомагає зняти запалення, слугує для тонусу та зміцнення організму, допомагає у разі склеротичних захворювань, а також нормалізує процеси обміну, діяльність серцево-судинної системи, печінки та шлунково-кишкового тракту, позитивно впливає на нервову систему.

Найкраще використовувати шипшина, зібраний до настання легких холодів, оскільки нехай і злегка, найменша підмерзка ягоди втрачають свою лікувальну силу. Далі зібрані ягоди висушують за допомогою печі (температура від 90 до 100 градусів, але спостерігаючи, щоб ягоди не підгорілі) або за допомогою сушарки. Якщо все зроблено правильно, ягоди стануть жовтуватого або темно-червоного, бардового кольору. Тримати ягоди в спеціальних мішечках або банці, закритою кришкою, можна два максимум. Також можна застосовувати квіти шипшини, набираючи їх, коли цвітуть, і висушуючи як будь-які інші квіти, а потім настоювати. Цей засіб покращує стан шкіри.

Корисні властивості шипшини

Корисні властивості шипшини є незаперечним фактом. Відомо, що ягоди рослини містять велику кількість аскорбінової кислоти (або вітаміну С), кількістю від чотирьох до шести відсотків, а іноді й приблизно 18 відсотків, крім цього, у насінні шипшини є вітамін Е, а в ягоди, крім аскорбінової кислоти, входять і такі вітаміни як В, К, Р (також званий рутином), каротин тощо.

У рослині виявлено велику кількість корисних речовин: до 18 відсотків відсотків цукру, до однієї цілої та восьми десятих% яблучної кислоти та до двох відсотків лимонної, понад три відсотків пектинів і понад чотири відсотків дубильних речовин, , а також багато інших речовин — залізо, кальцій, солі калію, фосфор, магній, марганець, ефірна олія, лікопін тощо. За вмістом вітаміну C шипшини випереджає навіть чорну смородину, причому вдесятеро, а також лимон — у п'ятдесят раз.

Крім того, ягоди шипшини є чудовим бактерицидним засобом. Найбільший вміст вітаміну C (аскорбінової кислоти) припадає на східну та північну частини лісового сектора, як і вміст дубильних речовин.

Шипшина слугує також для зняття запалення, є гарним сечогінним і жовчогінним засобом, покращує функцію шлунково-кишкового тракту. Великим плюсом є те, що водночас не виявляється негативного впливу на тканини нирок. Вітамін C, що міститься в шипшині, позитивно впливає на більшість окисно-відновних реакцій організму. Ще одним його плюсом є здатність гальмування відкладень у кровоносних судинах атероматозних мас, а також завдяки шипшину зменшується кількість холестерину в крові та припиняється поширення захворювання атеросклерозом.

Каротин, що міститься в шипшині, сприятливо позначається на імунітеті організму, вітамін К покращує згортання крові та допомагає у формуванні протромбіну, вітамін Р зміцнюється капіляри, а також допомагає в найкращому засвоюванні вітаміну С, вітаміни В2 і В1 впливають на кровотворні органи, допомагають у синтезі зорового пурпуру та відіграють роль у формуванні жовтого ферменту.

Застосування шипшини

Є сиропи, порошок, настій і екстракт із шипшини. Їх використовують:

·              у разі малокров'я;

·              у разі атеросклерозу;

·              для позбавлення проблем із травленням, у разі захворювань колітом і гастритом, а також у разі виразки шлунка;

·              у разі зниженої секреції шлунка;

·              у разі кровотечі матки;

·              у разі захворювань жіночих органів;

·              у разі збою в кровотворенні;

·              для підвищення загальної активності організму завдяки великій кількості вітамінів;

·              у разі ран, що повільно затягуються;

·              у разі загального виснаження або малокровії;

·              у разі виразки дванадцятипалої кишки;

·              під час повільного зрощування кісток;

·              у разі малярії;

·              у разі хронічних або інших форм хвороб кишківника або печінки тощо