Корінь галангала порошком 0,25 кг/паковання

Таїланд вважається батьківщиною унікальної лікарської рослини — галангула, який відомий ще під назвами калган великий, галангу, китайський імбир, ленгкуас, альпінія.

Галангал є найближчим родичем імбиру, але відрізняється за кольором (корінці мають рожеві прожилки) і за запахом. Аромат висушеного галангула тонший і схожий швидше за шафран, а свіжий корінь має запах сосни та кориці. Від імбиру цей корінь вирізняє також також менш гострий смак. Хоча калган і імбир належать до однієї родини, вони не взаємозамінні в кулінарії. Калган набагато ароматніший за імбир. У молодої пряності аромат особливо тонкий і приємний (в той час як у імбиру душовий). На смак калган різко пряний, пекучий, гіркуватий.

Корінь використовується переважно як пряність. Без нього дуже складно уявити японську китайську кухню. Галангал дуже чудово поєднується з овочевими закусками, рибними та м'ясними стравами, рисом і фасолю. Його додають навіть у випічку, східні солодощі, кондитерські вироби та медові коржики.

Він незамінний у виноробстві, позаяк надає напоям особливого аромату. Галангал використовують для приготування сидру та квасу. 

Без цієї рослини просто неможливо уявити приготування такої страви, як качка по-китайськи, адже її можна назвати другим за значущістю інгредієнтом. Для приготування цієї страви потрібна ціла тушка качки, яка згодом натиратиметься пастою з кореня галангула, червоного перцю, горіха та часнику.

Корінь є найважливішим компонентом усім відомих тайських супів Том Ям і Том Ка. Ця страва добре відома всім поціновувачам екзотичної кухні.

Калган гарний і в десертах.

Спеція калгана поєднується з прянощами, як-от куркума, імбир, чорний перець, чилі, лавровий лист, лемонграс, чебрецю, тамарин, гвоздика, часник.

Китайська кухня використовує кореневища для приготування грибів, салатів, овочевих і рибних страв. У Росії галангал найчастіше використовується для ароматизації напоїв або пряників.

Знайти його в Європі завдання не з легких продається він досить рідко.

Зі свіжого великого калгана треба зняти тонкий шар шкірки та нарізати його скибочками. Цю пряність можна розтовкти та використовувати для приправи. Малий калган, більш волокнистий корінь, готують таким самим способом.Облинно, у продаж надходить уже висушений галангал і подрібнений до порошкуватого стану, а сам корінь можна дістати в Таїланді. Сушений галангалі використовують як пряність, додаючи, наприклад, у солодку випічку, а також, його можна додавати в супи, карі, до смаженої курки або риби. Сушені скибочки видаляють із страви перед подаванням на стіл. 1 чайна ложка порошку замінює приблизно 3 см свіжого кореня галангула.

Медичне застосування

Уже в середні століття корінь галангу, як і більшість східних прянощів, широко використовували як лікувальний засіб, зміцнювальний шлунок, знімний кольки та апетит. Галанга — спеція, багата на вітаміни та мінерали, корисна для травлення, що позбавляє печії, нормалізує кров'яний тиск і покращує колір обличчя. Регулярне вживання в їжу галанги збільшує внутрішнє тепло, пробуджуючи апетит і стимулюючи травлення, зігріваючи шлунок і кров. Галанга є простим і ефективним засобом для зняття головного болю, а також у разі паралічу та жовтухи.

Калган допомагає у разі застуд і кашлю, він має антисептичну властивість.

Спеція калган — чудовий афродизіак, а настойки на калгані улюблені чоловіками, що знаються на любові.

З калгана виготовляють мазі та розчини для загоєння ран, опіків, шкірних запалень.

Цінність коренів калгана полягає в тому, що вони містять дубильні речовини, фенольні сполуки, таніни, крохмаль, камедь, флавоноїди, глікозиди та ефірні олії. Лікувальні властивості калгана були виявлені в давнину. Корневще калгана містить ефірну олію, до складу якої входять цинеол і евгенол, галангін, камферин, аленол.

Із стародавніх лекарей найповніше описування дії галангала залишив легендарний Ібн-Сина, який застосував його для лікування легень і запалення сідничного нерва.