Соус японський світлий мисо 6х 300 г/паковання

Соус японський світлий мисо

Склад

соєві боби, рис, сіль, кукурудзяний крохмаль, спірт 3%, барвник Е101 

Мисо (яп. 味噌) — продукт традиційної японської кухні, найчастіше у формі густої пасти. Мисо виробляється через бродіння соєвих бобів, рису, пшениці або суміші з них за допомогою спеціального вигляду пліснявих грибів Aspergillus oryzae (яп. 麹, 麹菌 кодзі-кін).

Мисо класифікується за використаними в процесі його приготування базових інгредієнтів, попередньо підібраних бродженню з кодзі, і ступеня солоності кінцевого продукту^[1]. Традиційно виділяється три типи класичного мису залежно від вихідного ферментованого субстрату: пшеничне мисо (яп. 麦味噌 мугі-місо), рисове мисо (яп. 米味噌 коме-місо) і соєве мисо (яп. 豆味噌 маме-місо)^[2]. Найпоширеніший є рисовий варіант мисо, на який припадає приблизно 80 усього ринку цього продукту в Японії^[1].

З півночі до півдня Японії в різних районах роблять мисо, але є чималі відмінності між різними типами та сортами мисо за кольором і смаком.

Мисо із сої виготовляють із соєвих бобів і солі. Мамемісо робиться в префектуріурах Аїті, Миэ и Гіфуі є місцевим продуктом цих регіонів.

Мисо з пшениці частіше роблять у північній частині району Канто, у регіонах Тюгоку, Сикоку и Кюсю.

Особливі сорти мисо

Крім трьох типів класичного мисо, наявні й більш спеціалізовані варіації цього продукту. Ця категорія паст, зважаючи на особливості приготування, може мати неоднорідний або волокнистий склад, вирізняється солодкішим смаком і порівняно невеликим терміном зберігання. Таке мисо подається на стіл як додаткова приправа або як топінгу для готових страв і ніколи не використовується для приготування супів. Серед спеціальних мисо розрізняють наме-місо (яп. 嘗め味噌 наме-місо) і солодке змішане мисо (яп. 練り味噌 нэри-мисо).

Неери-місо виготовляють способом змішування одного з сортів класичного мисо з підсолоджувачами (цукором, медом або мідзуаме^[en] (продукт кислого гідролізу крохмалю до цукрів)), невеликою кількістю води, мірина або саке, горіхами, насінням, дрібнодрібними овочами, морепродуктами або зеленню. Змішані інгредієнти доводять до готовності під час обсмажування у разі постійного перемішування до консистенції класичного мисо впродовж 1-2 годин. Найпоширеніша в роздрібному продажу версія нері-місо виготовляється з суцільного арахісу, обсмаженого кунжута и родзинок і вирізняється темно-бурштиновим забарвленням через минулий реакції Маяра. Також є промислові варіації з використанням лісових горіхів, кунжута, юдзу, кіноме и мяса морського окуня. Однак, переважно нери-місі є продуктом домашньої або монастирської кухні, який виготовляється в невеликих кількостях для використання впродовж не більш ніж один тиждень і зберігається в спеціальних теракотових судинах. Неери-місо використовують як приправу або топінг до рису, охолодженому м'якому тофу, абураагэ, якимоти, японській карі (замінює традиційні для індійської кухні чатни), свіжим або обсмаженим овочам, завдяки солодкому смаку його вживають також у формі начинки сендвічах, домашніх вафлях и блинах.

Кіндзандзі-місо — різновид наме-місо

Технологія приготування наме-місо, на відміну від neri-місо, повторює всі основні стадії виробництва класичних сортів мисо. Кардинальним змінам піддається складу маси для ферментування, що в підсумку позначається на смакових властивостях продукту. Приблизно 10% від завантаження відводиться гострим приправам і японським соліням, 15% — попередньо піднесений термічній обробці соєвим бобам, що залишився, же кількість сухої маси припадає на цілозернову пшеницю або ячмінь, оброблені культурою кодзі. Кінцевий продукт має світло-коричневе забарвлення з переважальним солоним смаком використаних злаків. Термін зберігання наме-місо становить від трьох до шести місяців. Застосування цього типу мисо практично аналогічне нери-місо, з тією лише різницею, що через солоний або гострий смак воно не потрібне як добавка до солодких страв і кондитерських виробів, а також можливе його використання в якості соусу до страв європейської кухні.